Якщо ви вважаєте, що милиці використовують тільки люди, які мають перелом нижньої кінцівки, то ви помиляєтеся. Безперечно найчастіше милиці використовуються як раз при переломах нижніх кінцівок, так як допомагають людині пересуватися навіть при наявності гіпсової пов'язки. Але використовують костилі і в інших випадках.

До речі для того щоб можна було використовувати цей виріб, компанії які випускають товари медичного призначення, пропонують різні види конструкцій, які відрізняються за розмірами, зовнішнім виглядом, матеріалами виготовлення і призначенням.

Так існують моделі для дітей (невеликих розмірів і дуже легкої ваги), милиці для дорослих, костилі для людей які можуть ходити «на власних ногах» але яким потрібна додаткова підтримка та ін. Тобто моделей дуже багато і вибір у покупців душе широкий. Ціна на милиці залежить від марки виробника, матеріалу з якого вони виготовлені і типу конструкції.

Типи виробів і їх відмінності

Милиці які вважаються самими популярними і які використовуються дуже часто – це моделі «під пахви». Такі костилі дуже мобільні, зручні і можуть бути виготовлені із різних матеріалів. Якщо немає можливості придбати товар виготовлений на фабриці, то милиці такого типу можна зробити самостійно. Але краще купити готовий виріб, який буде відповідати всім стандартам і нормам анатомічності. Модель цього типу буде актуальна для людини, яка має проблеми з опорно-руховим апаратом, або для тих хворих, які втратили одну з кінцівок. Універсальність виробу полягає в тому, що використовувати його можна і при тимчасовій втраті можливості ходити і при повній недієздатності кінцівки. Для того щоб забезпечити надійність костилів, використовують в якості матеріалу натуральне дерево або алюмінієвий сплав, який не дивлячись на свою легку вагу вражає міцністю. У кожної моделі є своя «вантажопідйомність» і цей параметр необхідно враховувати перед придбанням спеціальної конструкції. Також при придбанні милиць такого типу треба враховувати зріст людини та довжину рук. Сучасні моделі мають телескопічні елементи, що дозволяє «підганяти» габарити костилів під фізичні особливості кожного пацієнта.

Конструкції під лікоть

Такі костилі, які ще відомі під назвою «канадки» мають спеціальну манжету, що розташована на передпліччі і охоплює його. Саме ця манжета дозволяє максимально розвантажити плече і руку, яка при використанні попереднього типу виробів (костилів під пахви) навантажувалася «по максимуму». Коли створювали цю модель, то розробляли її для людей з пожиттєвою інвалідністю. Для виготовлення манжети використовують метал або дуже міцну пластмасу. По формі манжета може бути напівкруглою або круглою повністю. В такому випадку отвір має V-подібну форму, щоб передпліччя могло вислизнути, якщо милиця впала. Для налаштування виробу під зріст людини зараз теж використовуються телескопічні елементи, які є майже у всіх сучасних моделях.

Використовуємо милиці правильно

Для того щоб експлуатація цього пристрою була легкою і не додавала людині зайвого клопоту, його необхідно використовувати коректно. Крім того що костилі мають бути підібрані по зросту, вазі і навіть віку (для дітей є свої вироби), потрібно освоїти основні правила експлуатації милиць. Безперечно для того щоб використовувати костилі треба потренуватися і витратити час на придбання особливих навичок. Але якщо використання милиць – це необхідність на все життя, то краще освоїти їх експлуатацію для того щоб кожен крок не викликав біль, втому і роздратування. Простіше людині, яка використовує цей пристрій тимчасово. Але якщо милиці підібрані коректно, то і навчитися пересуватися з їх допомогою буде не важно.

Ну а для того щоб легко носити за собою таких «помічників» і це не втомлювало, вибирати експерти радять моделі з лекгого але міцного алюмінієвого сплаву. Хоча дерев'яні моделі які і сьогодні доступні у продажу як і багато років тому, користуються попитом. До речі для того щоб милиці буди максимально безпечними, вони облаштовані спеціальними накладками, які не дозволяють їм ковзати по небезпечній поверхні в зимовий період. Отже використовувати такі костилі можна навіть взимку і не відмовляти собі в задоволенні прогулятися по засніженому місту чи парку.