Прийнято вважати, що життя дітей безхмарне, проте це не зовсім вірно: вони, як і дорослі, стикаються з різними протиріччями і складнощами, що породжують конфлікти. Саме в шкільному віці в повній мірі проявляються соціальні потреби – виникають розбіжності з однокласниками, конфлікт інтересів із старшокласниками та навіть нерозуміння з педагогами – пише сайт teremok.com.ua/ua. Форма конфліктів також може бути різною – від словесної перепалки до реальної бійки, від одноразових зіткнень до затяжних протистоянь. У вирішенні будь-якого конфлікту ключовий момент – пошук конструктивного рішення, і часто для цього потрібна допомога батьків.

Як допомогти дитині:

Виважено підходити до оцінки конфлікту

Іноді батькам властиво переоцінювати серйозність конфлікту, наприклад, той факт, що два хлопчика побилися, абсолютно не означає, що вони тепер будуть “ворогами” на все життя. Бійки та конфлікти можуть виникати навіть між кращими друзями, і при цьому досить швидко вирішуватися, тому не варто поспішати і вішати ярлики, навіть якщо в основі лежить особистий досвід.

Не варто бачити в будь-якій ситуації навмисність дій. Активні ігри або необережні дії дітей можуть привести до синців і подряпин. Безумовно, це неприємно, але драматизувати все ж не варто.

Не вирішувати конфлікт за школяра

Коли батьки беруть на себе вирішення конфлікту – наприклад, домовляються з учителем, з’ясовують відносини з кривдниками і їх батьками, повністю захищаючи своє чадо від переживань і участі в цьому процесі, вони тим самим позбавляють дитину дуже важливого і необхідного досвіду. А це означає, що наступного разу в подібній ситуації вона знову опиниться безпорадною. Завдання батьків – вислухати дитину, обговорити з нею ситуацію, що склалася і разом пошукати конструктивне рішення. Не варто діяти у неї за спиною навіть з найкращих спонукань, але якщо ситуація серйозна, наприклад, дитина піддається систематичному цькуванню, пригнічена, налякана, то діяти треба негайно.

Розділяти відповідальність в конфлікті

Батьки повинні розуміти, що в будь-якій конфліктній ситуації у кожної зі сторін є свій рівень відповідальності.

Так, учитель несе відповідальність за безпеку дітей під час їх перебування в школі. Він повинен своєчасно інформувати батьків, що зароджуються конфлікти, по можливості організовувати конструктивний діалог між дітьми, регулювати суперечки на дисциплінарному рівні.

На батьках лежить відповідальність за навички поведінки в соціумі, рівень виховання, а також вони представляють інтереси дитини, коли конфліктна ситуація доходить до офіційного розгляду.
Але саме дитина повинна нести відповідальність за свої дії. У молодших школярів, природно, ще недостатньо досвіду, щоб повноцінно вирішувати конфліктні ситуації, і ці навички здобуваються під керівництвом дорослих. Однак навіть першокласник здатний зрозуміти, що в конфлікті найчастіше винні дві сторони, і іноді не зайвим буде принести вибачення, а також вислухати і прийняти їх, навіть якщо образа все ще сильна.

Володіти інформацією (не плутати з патологічним контролем)

Дуже важливо, щоб батьки знали, що відбувається в житті школяра за стінами будинку. Розмовляйте з дитиною, вибудовуйте довірчі відносини і, звичайно, підтримуйте зв’язок зі шкільними педагогами та іншими батьками. Але не перегинаючи палицю, не влаштовуйте за дитиною стеження. Довіра між батьками і дітьми – запорука того, що перехідний вік вдасться пережити з мінімальним стресом.

Демонструвати підтримку

У будь-якій конфліктній ситуації потрібно показати дитині, що ви на її боці. Це не означає, що ви заохочуєте її неправильні вчинки. Однак, навіть якщо дитина не має рації, ви не повинні допускати агресії або надмірного тиску на неї з боку інших людей. Ваше завдання – вивести розгляд ситуації в конструктивне русло, що дозволить дати об’єктивну оцінку того, що відбувається. Якщо саме на вашу дитину ляже відповідальність за створення конфлікту, то їй доведеться відповідати за свої дії, але при цьому ви не повинні допустити психологічної розправи над нею. Дії всіх сторін повинні бути зваженими і адекватними, домогтися цього – завдання дорослих.

У будь-якій ситуації батьки повинні залишатися надійною опорою для своїх дітей – вони не повинні відчувати себе самотніми і втраченими. Не можна засуджувати дитину в цілому, говорити, що вона “погана” або “неправильна”. Такими висловлюваннями і судженнями дорослі наносять дитині найглибшу психологічну травму, яка веде до розвитку комплексів. У школяра може розвинутися протестна реакція на подібне ставлення до себе: “раз я поганий, і нікому не потрібен, значить, і буду поганим!”. В аналізі конфлікту необхідно давати оцінку конкретним діям дитини, а не узагальнювати.

Аналіз конфліктної ситуації не перетворювати в монолог

Поширена помилка багатьох батьків – перетворювати обговорення конфліктної ситуації в повчальну лекцію-монолог. Як правило, такі речі малоефективні, і через такий формат подачі інформації дитина її не сприймає.