З цим підступним питанням зустрічалися абсолютно всі кому довелося зіткнутися з проблемою наркоманії. Це питання задають самі наркомани, їх батьки, лікарі, поліцейські.

При цьому статистика відома. Ті наркомани, які роками безуспішно намагаються звільнитися від наркотиків «малою кров’ю», які сподіваються на чарівну крапельницю, шаманський танець або гіпноз, нескінченно зриваються і витрачають своє життя, сили, батьківські гроші на ці сумнівні експерименти. І в результаті знаходять себе добре за 30 на руїнах свого жалюгідного життя. Це в кращому випадку. У гіршому – памперси або могила. Якщо вас цікавить реабілітація наркоманів, то перейдіть за даним посиланням https://narconon.ru/reabilitacija-narkomanov вже зараз.

Наркомани, які пройшли курс реабілітації і ресоціалізації в більшості випадків тверезі і налагоджують і облаштовують свого життя. Зрозуміло, якщо мова йде про якісні центри реабілітації.

Чому ж при всій очевидності того, що реальна допомога наркоманам – саме реабілітація, питання все ж звучить знову і знову? Тому що це питання дуже вигідне наркоману. Залежність змушує мозок наркомана працювати не по-людськи, тобто захищати не життя, а вживання.

«Навіщо мені витрачати рік – півтора на якусь реабілітацію, якщо я зараз ляжу під крапельниці, почищу кров і здоровий піду влаштовуватися на роботу (одружитися, вчитися і т. д. за списком солодких ілюзій)?». Переконливо звучить? Цілком! Якщо проігнорувати весь досвід колишніх безплідних спроб здійснити цей чудовий план.

Насправді все пояснюється просто. Наркоман звик шукати легкі шляхи і перекладати відповідальність. В першу чергу на наркотики! Приблизно так: я чудовий, ось просто потрапив в залежність і потребую постійного прийому наркотиків. Якщо я позбудуся наркотиків, то життя моє налагодиться саме собою. Батьки наркомана теж хапаються за цю ілюзію, тому що в нашій культурі наркоман = негідник і злочинець, а жити з думкою, що дитина «погана» для батьківського серця нестерпно. Простіше думати, що міняти треба не наркомана, а склад його крові. Ну і фінансове питання, хоча тут теж варто порахувати, що вигідніше: роками раз по раз класти в наркологічну клініку,утримувати, лікувати від набутих болячок, платити за кримінал – або оплатити якісну реабілітаційну програму.

Наркоман – це людина, яка втратила контроль над своїм життям. Це нещасний, що не має внутрішнього стрижня, внутрішньої опори для подолання життєвих труднощів. І якщо таку людину просто позбавити від наркотиків, вона залишиться одна в чистому полі, розгублена, по паспорту доросла, а в реальності маленька і не пристосована, охоплена своїми страхами, комплексами і головне абсолютно соціально некомпетентна.

Реабілітація та ресоціалізація якраз і потрібні для того, щоб людина подорослішала, навчилася тримати удар, освоїла всі необхідні соціальні навички, виростила свій внутрішній стрижень. Без дорослішання не буде стійкої тверезості.

Так що не втрачайте час на пошук легких шляхів. Це не вигідно, тому що легкий шлях – як правило найдовший шлях.