Не втомлюємося повторювати, що пластик – зовсім не сміття. З використаних пляшок та пакетів навчилися робити нові речі, у тому числі одяг. Дизайнери створюють цілі колекції з вторинної сировини, з’являються окремі бренди, які випускають речі тільки з переробленого пластику. І це не вироби жахливої якості, а стильні футболки, штани, куртки, сумки та аксесуари.

Історія однієї пластикової пляшки: чому переробка не рятує нас від сміття

Переробка – єдиний цивілізований спосіб поводження з відходами. Однак вона створює ілюзію, що варто лише налагодити роздільний збір та переробку, і можна використовувати ресурси планети безкінечно. Коли ми відносимо сміття на пункт прийому вторинної сировини, ми чинимо правильно і віримо, що викинута річ після переробки компенсує витрачені на неї ресурси. На прикладі пластикової пляшки та її подорожі від кошика для сміття до нового вигляду через переробку, показуємо, чому все набагато складніше.

Який вигляд має цикл переробки пластикової пляшки?

Проілюструвати процес переробки вторинної сировини найкраще на прикладі головного «екозлодія», пластика: саме пластикова упаковка складає більше половини всіх відходів на полігонах. І головне, що переробка пластику – найтрудомісткіша і найскладніша в порівнянні з іншими матеріалами. Нехай конкретним прикладом переробки буде пластикова пляшка. А подивитись актуальні объявления о продаже ПНД вторички можна за посиланням.

Отримані після переробки пластикові гранули залишають пункт переробки та вирушають на підприємство, де з них (або зі створеного на основі гранул волокна) зроблять нові речі. Ними можуть бути:

1. футболки з поліестеру, фліски, куртки — спортивний, технологічний одяг,
2. утеплювачі,
3. меблі,
4. будматеріали,
5. широкий спектр пластикових побутових речей, типу мітелок та ворсу для них, відер, тазів,
6. пакети та плівки,
7. іноді – пляшки, одноразова упаковка.

Деталі кожного етапу процесу переробки відрізняються на різних пунктах за обсягами, часом та результатом, і специфіка процесу залежить від технічної оснащеності та автоматизації. Десь застосовують ультрасучасні машини з інфрачервоними, рентгенівськими та іншими типами просунутих датчиків, здатних найточніше сортувати пластик, а десь досі зустрічається ручне первинне сортування.

Не кожен пластик має другий шанс

Є сім видів пластику – ті самі цифри від 1 до 7 у трикутному значку переробки, який вказано на упаковці.

• Номери «1» та «2» — пластикові пляшки, контейнери, кришки для пляшок, щільні пакети та багато іншого широко переробляється.
• Номер “5” – застосування від кришок для пляшок до хірургічних інструментів – переробляється, але значно рідше. Номер «6», або полістирол, рідко переробляється, тому що це нерентабельно.
• Номери «3» (ПВХ) і «7» (категорія «інше») взагалі не підлягають переробці — третя категорія токсична, а в сьомій є домішки пластиків, що мало використовуються: її переробка нерентабельна.

Таким чином, із семи категорій широко переробляються лише дві. Благо, саме вони найчастіше трапляються. Але навіть попадання пластику до його категорії не гарантують переробку. Серед переробників в Україні лише:

• 62% приймуть посуд від побутової хімії,
• 59% – непрозорі та кольорові ПЕТ-пляшки,
• 28% – пляшки від олії,
• 43% – від молочних продуктів.

За бортом залишається безліч речей — пластикові трубочки для напоїв, ватяні палички, пакети, одноразовий посуд, стаканчики для кави та кришки для них, багато іграшок, дойпаків та саше та інше. Їх у нас майже не беруть.